Успадкувавши від попередніх віків гарячу віру в силу слова, в силу переконання…

Хто в дитинстві, зізнайтесь чесно, не жив у казковому видуманому світі, в абсолютно паралельній реальності? Дівчата, а ви мріяли про лицаря у блискучих латах? Хто з хлопців не волів змагатися зі зміями, драконами, перемагати все зло сяючим мечем?

Переконана – більшість! Дехто, підкормленийчудовими середньовічними романами, доніс свої дитячі мрії до юності та спромігся втілити у реальність.

Реальність ця оселилась у стінах замку Любарта з міцними мурами, масивними баштами.

Луцький замок славиться своєю історією та є унікальним поєднанням історичного і адміністративного статусу. Можливо саме тому Доля лицарського руху сьогодення у Луцьку вирішила, що він все ж таки має бути, і не виникнути просто не має права )).

Історія зародження (легенда)

Є така собі легенда щодо зародку лицарського руху у Луцьку взагалі. Молода тусовка того часу (той час – це дев’яності) вже чула про таких собі воїнів честі – лицарів, дехто бував на лицарських ігрищах в інших регіонах України та звичайно ж були й друзі в цих лицарських колах. І, наслухавшись історій, надивившись на чудове вбрання та блискучі лати молоді лучани подумали: «А ми теж так хочемо!». Дружив з цією тусовкою досить відомий персонаж із Києва – Максим Рог, він же – Феанор. Котрий і допоміг юним любителям реконструкції у Луцьку обережно та крок за кроком закласти фундамент у розвиток лицарського руху в Луцьку. А чому б і ні? Замок 14-го століття звеличується над містом, місто немолоде, з добрячим шматом історії за плечима, тим більше запалу у молодих людей тоді вистачало.

Максим каже, що перші тренування та маленькі внутрішні ігри на 10-12 чоловік в Луцьк проводили вже в 1998 році. Наставником молодих лучан, котрі бажали стати на шлях лицарський, був Феанор.

Максим Рог: «У 99-му році був тур Руслани Лижичко по Україні. Я дуже хотів на нього потрапити, але й робота не відпускала, та й фінансів достатньо не було… І ось я отримав звістку від друзів з Луцька, що на вихідні Руслана буде виступати саме в Луцьку, і що концерт безкоштовний. Я все ж таки вирішив поїхати… Білетів на потяг не було, і я вскочив у поштовий вагон, таким чином і дістався до Луцька. З собою мав тільки рюкзак з мечем, кольчугою і рубахою…Коли приїхав до Луцька, виявилось, що в замку Руслана вже побувала, і поїхала. Я все норовив натягнути на себе лицарський костюм, друзі все відговорювали, мовляв, як ти будеш так по місту ходити…Але я все ж таки його одягнув. І вирушив містом в те місце, куди подалась Руслана. Після того у якомусь із ЗМІ вийшла цікава стаття «мандруючий лицар поїхав у Луцьк на зустріч з Русланою».. (сміється). «

Руслану все ж таки знайшли. І разом з нею друзі знайшли ще величезну купу людей, крізь яку проштовхнулась вагітна Єська і заявила Руслані, що з Києва приїхав молодий чоловік спеціально, щоб зі співачкою познайомитись. Таким чином відбулося знайомство Максима та Руслани. І Максим вирішив все ж таки віддячити луцьким товаришам за допомогу.

От і подалися вони всі гуртом разом із загадковим Максом Рогом з Києва до директора історичного заповідника до замку проситися. І одягнув Максим лати та шолом, і взяв до рук меча і показав, що уміє. І махнув Рог мечем. І махнув директор історико-культурного заповідника рукою: «Ай, хай буде…». І воно було.

Турніри.

Результатом цих нехитрих подій став перший зимовий турнір 31 грудня 1999 року. Після цього Максим Рог сприяв проведенню першого турніру «Меч Луцького Замку» влітку 2000 року. На турнірі були учасники з Києва, Харкова, Луцька та ще кількох міст. Фінансування здійснював Т.В. Рабан. Взагалі-то стало традицією називати турніри у Замку Любарта «Меч Луцького Замку», – так і повелось.

Незмінним організатором перших трьох турнірів у Луцьому замку був Максим Рог. Далі ініціативу у свої руки перебрали вже місцеві клуби.

Звичайно, з тих пір концепція турнірів змінювалась, як змінювались організатори і загальні тенденції. Також проходили тренувальні та показові бої локальних масштабів.

Другий «Меч Луцького Замку» провели в грудні 2000 року. Цього разу його взялась фінансувати громадська організація «ВиСвіт», підставним директором якої був Андрій Дред. Люди, котрі стояли за його спиною, отримавши кошти на фестиваль від Укретелекому та Торчина, зникли разом із фінансами. І, хоча турнір відбувся відмінно, через фінансову оказію та обманутих очікувань, надалі все призупинилось.

Останній з організованих Феонором турнірів вже мав статус міжнародного. На нього приїхала команда з Білорусії. Решта учасників були з Києва, Дніпропетровська, Харкова, Вінниці, Кам’янця-Подільського, Сімферополя, Львова, Володимира-Волинського. Всього у фестивалі взяло участь більше 80 людей. Після цього скинуте знамено луцьких турнірів піднімали «Соколина Вежа», а надалі – «Срібний Вовк».

Лицарські клуби.

Дівчата шили чудернацькі вбрання. Хлопці виковували мечі, майстрували щити, лати, плели кольчуги.

Протягом кількох років народ тусив у замку, ламав собі (і не тільки собі) пальці, тренувався, вчився, кував обладунки. Люд приходили різні до лицарів. Був один, нині покійний Арні, котрий рубався на мечах, маючи всього лише одну руку.

Почались об’єднувальні централізовані рухи в сторону створення одного клубу, котрий під своїм крилом зібрав усіх прибічників середньовічної культури. Варіантів для назви клубу було дуже багато, починаючи від Волинських Лицарі…закінчуючи іншими варіаціями на тему, а зупинились на назві «Соколина Вежа». Цей клуб був одним із перших об’єднань історичного фехтування у Луцьку. Вони обжили одну із замкових веж, проводили тренування на території замку, організовували турніри та влаштовували переважно постановкою театралізованих показових боїв.

Соколина Вежа проіснувала до 2003-го та успішно почала розвалюватись через міжусобиці серед її членів, розколи та скандали.Таким чином в лютому 2003-го року утворився клуб «Святий Грааль». Далі кілька членів «СВ» вирішили зайнятися вивченням історичної реконструкції по східній Європі 14-15 ст., а в результаті вони відділились від СВ та створили свій власний клуб «Хелм». 2003-й став для СВ роком розпаду, адже в цьому ж році із «Соколиної Вежі» йде багато народу, створюються нові клуби, наприклад, той самий «Святий Грааль», «Tempora Equites».